Поділ майна подружжя під час перебування в шлюбі та після розлучення.
Стосунки стосунками, але рано чи пізно у пари може виникнути питання щодо спільно набутого ними майна. І буде добре, якщо пара мирно врегулює це питання.
Мирне вирішення спору завжди має свої переваги. Але якщо подружжя не може дійти згоди щодо того, яким чином буде розподілене майно між ними, то до вирішення спору залучається суд. Тобто, подружжя завжди має два варіанти поділу спільно набутого майна – в добровільному або в примусовому порядку. І застосовуватись вони можуть:
- під час перебування подружжя у шлюбі;
- під час розірвання шлюбу;
- після розірвання шлюбу.
Адже, як встановлює ч.1 ст.69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Так, поділити спільно набуте майно можна навіть будучи у шлюбі. Хоча ми всі розуміємо, що якщо справа щодо поділу майна вже дійшла до суду, то ймовірніше, що і розлучення «не за горами». Повернемось до порядку поділу майна.
Договір про поділ майна
Добровільний порядок передбачає укладення договору про поділ майна, що є у спільній сумісній власності. Даний договір може закріплювати поділ як рухомих речей, так і нерухомих. Але, звертаємо вашу увагу, при поділі нерухомого майна, такий договір має бути укладений у письмовій формі та посвідчений нотаріально. Примусовий порядок, як ви вже здогадались, передбачає поділ майна в судовому порядку.
Правила поділу спільно набутого майна, незалежно від того, чи розірвано шлюб, одні і ті самі. Головним правилом є презумпція спільності права власності подружжя на майно, набуте ними під час шлюбу. В цьому випадку частки спільно набутого майна вважатимуться рівними (звісно, якщо інше не встановлене угодою подружжя) Ця презумпція може бути спростована одним із подружжя та доведений факт набуття майна на праві особистої приватної власності. Наприклад, набуття майна хоч і під час шлюбу, але за власні кошти (перелік таких випадків наведений в ст. 57 Сімейного кодексу України).
Поряд з цими базовими правилами розкажемо вам ще про особливі ситуації, які можуть супроводжувати процес поділу майна. Вони не завжди виникають, але мають велике значення у вирішенні справи.
Нерухоме майно, яке було набуте/побудоване до шлюбу, а зареєстроване вже після його укладення
Не рідко виникає така ситуація, коли особа будувала будинок, але право власності зареєструвала вже будучи у шлюбі. Чи виникає право власності на половину будинку у іншого з подружжя (спільна сумісна власність подружжя)? Одразу додамо, що інший із подружжя надалі, під час шлюбу, також своїми силами та коштами підтримував в належному стані та навіть покращував стан будинку. Така ситуація виникла, зокрема, у справі №363/4852/17.
Верховний суд зазначив, що державна реєстрація не є способом набуття права власності — це лише засіб підтвердження факту набуття чи припинення прав власності на нерухоме майно або інших речових прав. Сам факт реєстрації права власності на спірне майно в період зареєстрованого шлюбу за доведеності його побудови до часу реєстрації шлюбу не дає підстав вважати, що таке майно є спільною сумісною власністю подружжя. Тобто, якщо один із подружжя набув або побудував майно до укладення шлюбу, але реєстрація права власності відбулась вже під час шлюбу, таке майно вважатиметься особистою приватною власністю одного із подружжя. Розпоряджатись таким майном буде лише ця особа. Власник майна може вчинити будь-яку юридично значиму дію без згоди іншого з подружжя. Наприклад, подарувати своєму родичу, як власне і було зроблено в цій справі.
Фактичне припинення шлюбних відносин
В контексті даної теми варто звернути увагу на фактичне припинення шлюбних відносин (коли шлюб залишається дійсним тільки «на папері»). Ч.6 ст.57 Сімейного кодексу України встановлює, що суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
Як приклад, наведемо постанову Вінницького апеляційного суду від 16 лютого 2022 року у справі №127/23733/20, в якій зазначається:
«Якщо шлюб не розірвано, але чоловік та дружина проживають окремо у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, то майно, набуте сторонами за цей період може бути за рішенням суду визнане роздільним. Це пов`язано з тим, що для сімейних відносин важливе значення має не лише формально зареєстрований шлюб, а дійсні стосунки чоловіка та дружини. Якщо ж цього немає, і сторони фактично не складають однієї сім`ї, то на такі відносини не може поширюватись режим спільності майна подружжя».
Тобто, важливу роль тут відіграє встановлення судом моменту припинення фактичних відносин. Наприклад, коли позивач чітко вказує дату настання цього моменту, а відповідач не заперечує, чим, по суті, визнає заявлений факт. В такому випадку, суд вважатиме спільним сумісним майном все те, що було нажите подружжям до моменту припинення їх фактичних відносин.
Позовна давність в справах щодо поділу майна подружжя
До вимог про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя позовна давність не застосовується за умови, якщо шлюб між ними не розірвано. Тобто, навіть якщо спір щодо майна у пари виник, наприклад, ще 10 років назад, але вони все ще перебувають у зареєстрованому шлюбі, подружжя може вирішити це питання в судовому порядку навіть після спливу такої кількості часу. Це стосується і випадків, коли визнано факт спільного проживання чоловіка і жінки однією родиною без реєстрації шлюбу.
До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки, яка обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. Звертаємо вашу увагу, не з дати розірвання шлюбу!, а з моменту порушення права власності одного із подружжя на майно. Адже після розірвання шлюбу майно зберігає режим спільної сумісної власності, тобто, колишнє подружжя не зобов`язане ділити майно і може мирно разом ним користуватись, якщо зможе домовитись. А порушенням права власності одного із подружжя буде, наприклад, перешкоджання одному із подружжя у користуванні майном. Якщо в суді йде суперечка щодо позовної давності, то момент початку перешкоджання в користуванні необхідно доводити. І обґрунтування тут має бути представлене доказами, а не тільки заявою про таке перешкоджання.
Поділ набутих подружжям за час шлюбу коштовностей
За правилом, визначеним в ч. 2 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.
Тобто, якщо, наприклад, подружжя за спільні кошти набуло у власність коштовність (це поняття є оціночним), такий предмет буде вважатись особистою власністю одного з них. Але так було не завжди. Кодекс про шлюб та сім’ю України 1969 р., який діяв до 01.01.2004 року (тобто, до набрання чинності Сімейним кодексом України), передбачав зовсім інше правило: «Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші» (ч. 2 ст. 24 КЗпШ). Тобто, до 01.01.2004 року коштовності, придбані за спільні кошти подружжя вважались спільною власністю.
Разом з цим не забуваємо про дію закону «у часі».
Пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачає, що за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов’язків, що виникли після набрання ним чинності.
Як бачимо, поділ майна подружжя є завжди комплексною процедурою, яка має враховувати багато факторів: яким чином було набуте майно, який вклад кожен із подружжя зробив для сім`ї та сімейного бюджету, чи припинились фактично шлюбні відносини, чи є неповнолітні діти та з ким вони проживають, чи сплачуються аліменти та багато інших факторів. При поділі майна в судовому порядку необхідно ретельно готувати доказову базу. Але не все так страшно, як воно може здатись на перший погляд. Ви завжди можете звернутись за допомогою до спеціалістів, які допоможуть вам у вирішенні питання поділу майна. Звернутись за допомогою, щоб «не втратити своє – те, що вам належить за законом». Наше адвокатське об`єднання «V.I.Partners» завжди на зв`язку, тому, за потреби, ви завжди можете звернутись до нас за професійною юридичною допомогою у вирішенні сімейних питань.
