Сімейні конфлікти між колишнім подружжям нерідко зачіпають не лише батьків, а й бабу та діда дитини.
Після розірвання шлюбу, переїзду дитини або погіршення відносин у сім’ї один із батьків може повністю заборонити родичам бачитися з онуком чи онукою, не відповідати на телефонні дзвінки, відмовляти у зустрічах або дозволяти спілкування лише на власних умовах.
У таких ситуаціях виникає питання: чи має баба або дід законне право спілкуватися з онуками та чи можна через суд зобов’язати матір або батька не перешкоджати таким зустрічам?
Чи має бабуся або дідусь право бачитися з онуками? Так, має!
Стаття 257 Сімейного кодексу України прямо передбачає, що баба, дід, прабаба та прадід мають право:
- спілкуватися зі своїми онуками та правнуками;
- брати участь у їх вихованні;
- звертатися до суду, якщо батьки або інші особи перешкоджають такому спілкуванню.
Батьки або інші особи, з якими проживає дитина, не мають права безпідставно перешкоджати бабі чи дідові підтримувати зв’язок із дитиною.
Тобто після розлучення батьків баба та дід не втрачають права бачитися з онуками лише тому, що дитина проживає з матір’ю або батьком.
Так само особистий конфлікт між дорослими сам по собі не є достатньою підставою для повної заборони спілкування дитини з близькими родичами.
Чи може мати або батько заборонити бабусі бачитися з онуком?
Батьки мають право та обов’язок захищати інтереси дитини. Тому вони можуть заперечувати проти певного способу спілкування, якщо воно:
- негативно впливає на психоемоційний стан дитини;
- створює загрозу її здоров’ю або безпеці;
- порушує режим сну, навчання чи лікування;
- супроводжується конфліктами, тиском або налаштовуванням дитини проти батьків;
- не відповідає віку чи стану здоров’я дитини.
Однак проста неприязнь до баби або діда, образи між дорослими чи небажання підтримувати родинні відносини не означають, що дитину можна безпідставно позбавити спілкування з близькими родичами.
Верховний Суд наголошує, що право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з бабою, дідом, братами, сестрами та іншими родичами.
Що робити, якщо мати не дає бачитися з онуком?
Насамперед доцільно спробувати врегулювати питання мирним шляхом.
Бабі або дідові варто письмово запропонувати батькам конкретний та зрозумілий порядок спілкування, наприклад:
- зустрічі один або два рази на тиждень;
- спілкування у вихідні дні;
- телефонні дзвінки або відеозв’язок;
- зустрічі у присутності матері чи батька на початковому етапі;
- спільне проведення свят або частини канікул.
Письмове листування, повідомлення у месенджерах, електронні листи та відповіді батьків надалі можуть підтвердити, що баба або дід намагалися домовитися, однак їм відмовляли у спілкуванні.
Якщо домовитися не вдалося, баба або дід мають право звернутися до суду.
Який позов потрібно подавати?
Залежно від обставин можна заявити одну або одночасно декілька вимог:
- Про усунення перешкод у спілкуванні з онуком або онукою.
Така вимога подається, коли мати, батько або інша особа фактично забороняє зустрічі, не передає дитину, блокує телефонні дзвінки або іншим способом перешкоджає спілкуванню.
- Про визначення способів участі баби або діда у вихованні дитини та встановлення графіка спілкування.
У такому разі суд може визначити конкретні дні, години, місце та тривалість зустрічей.
Важливо, що це дві самостійні вимоги.
Об’єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду роз’яснила: навіть якщо позивач не довів факт активного перешкоджання спілкуванню, це не виключає можливості встановити судом конкретний порядок участі баби та діда у вихованні дитини.
Отже, суд може встановити графік зустрічей навіть тоді, коли сторони просто не можуть самостійно домовитися про час та порядок спілкування.
Висновок
Баба та дід мають законне право спілкуватися з онуками та брати участь у їх вихованні.
Мати, батько або інша особа, з якою проживає дитина, не може безпідставно забороняти такі зустрічі лише через особистий конфлікт між дорослими.
Якщо домовитися мирно не вдалося, баба або дід можуть звернутися до суду з вимогами:
- усунути перешкоди у спілкуванні з дитиною;
- зобов’язати матір або батька не перешкоджати зустрічам;
- установити конкретний графік спілкування та участі у вихованні онука чи онуки.
Однак у центрі будь-якого такого спору перебувають не інтереси дорослих, а безпека, стабільність і найкращі інтереси дитини.
Тому результат справи значною мірою залежить від правильно сформульованих позовних вимог, обґрунтованого графіка зустрічей та належно підготовлених доказів.
